Відслуживши трохи більш двох років строкової служби, 22-річний прикордонник на псевдо «Модель» вирішив підписати контракт.

Хлопець зробив усвідомлений вибір продовжити службу в одній з прикордонних комендатур швидкого реагування Держприкордонслужби України. Підготуватися до відрядження на фронт та успішно виконати бойові завдання допомогли постійні навчання з інструкторами в тилу та міцний колектив прикордонного підрозділу на передовій.

«Модель» та його побратими тримали оборону на Донецькому напрямку, як пригадує прикордонник, після двох тижнів відносно спокійної обстановки противник різко наростив ударно-штурмові дії на позиції Сил оборони України. Відтак, через відносно нетривалий час на цьому рубежі українським захисникам, серед яких був й «Модель», довелося зійтися у ближньому бою з ворожою піхотою.

«Був дуже щільний вогонь з артилерії, міномет по нас відпрацьовував хвилин 20. Й ми передаємо по радіостанції, що потрібно продивитись обстановку, бо ми не можемо навіть голову підняти. Буквально через хвилин 7 прилітає наш дрон й нам передають – ворог зліва в окопі», - каже військовослужбовець.

Вогнем зі стрілецької зброї прикордонники зупинили спробу прориву оборони та відігнали противника, а остаточно ліквідувала загрозу наша артилерія, яка накрила вогнем ворожі сили. Подібні «випади» ворогом здійснювалися регулярно, але окупанти щоразу отримували відсіч та відступали зі значними втратами у живій силі.

«Наша позиція знаходилася на початку поля, а ворожа – на протилежному боці цього поля. От на полі дуже багато їх, коли вдень дивишся воно вкрите просто трупами», - пригадує «Модель».

Попри постійний тиск на опорний пункт наших оборонців, справжнім випробуванням стало відбиття масованої атаки загарбників на бронетехніці. «Коли лізло 11 одиниць техніки, БМП, танки, чоловік 40 напевне піхоти було. Тоді ми зрозуміли, що таке справжній штурм, – говорить прикордонник й підсумовує, – Артилерія розбила усю техніку, піхота ворога почала трохи відступати в район кладовища, якраз на околицю села. Спробували там окопуватись, але буквально на другий день їх звідти вибили повністю».

Молодий військовослужбовець переконаний, що не потрібно боятися ставати на захист Батьківщини, адже ціна зволікання надвисока. «Всі кажуть, що я не військовий, я боюся, воно не для мене. Воно також не для мене, але це потрібно, тому що інакше ми спокійно жити не зможемо», - зазначає боєць.